Робота в мережі Internet заробляти можна навіть вдома :) @, історія слави Людина, яку називають творцем електронної пошти і значка @, нічого  подібного не винаходив, хоча історії "собачки" і e - mail досить тісно  переплітаються.  Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччя, коли ченці -  хранителі древніх знань і рукописів - займалися переведеннями і  переписували трактати - у тому числі і написані на латині. У латині  вживається прислівник "ad", що в перекладі на сучасний англійський  означає "at" ("на", "в", "к") - і вказує на приналежність, напрям і  наближення. У шрифті, використовуваному ченцями, буква "d" мала  невеликий "хвостик", що робило її схожою на цифру "6" в дзеркальному  віддзеркаленні. Так "ad" досить швидко перетворилося на @.  У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей  знак як скорочене найменування міри ваги - "arroba" (це приблизно  11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей захід використовувався для  позначення ваги худоби і вина.  В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а  в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і  так далі) @ став незмінно зустрічатися в бухгалтерських звітах. Так  "собачка", разом з $, #, % і іншими "рахівницькими" знаками з майже  забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.  "Собачка" мирно чекала своєї зоряної години, поки на неї випадково не  впав погляд Рэя Томлинсона (Ray Tomlinson), дослідника з  американської компанії BBN Technology. Тут потрібно відволіктися і сказати парі слів про те, чим займався  Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної  пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія  BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з  учасниць проекту ARPANet - мережі комп'ютерів, безпосередньої  попередниці Інтернету - який вівся за замовленням міністерства  оборони США. В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від  одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і  одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем  працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який  "вантажить" із швидкістю 56,6 Кбит/сек.  Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням  віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька  була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що  користувачі не могли виправити текст, - тільки додати. У операції  використовувалися дві програми - SNDMSG для відправлення і  READMAIL для читання.  Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 строчок коду і  була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що  використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений  комп'ютер. Перше послання Томлінсону було відправлене з одного  комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.  На "перегонку" файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш  ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був  дійсно, віддаленим. Можливо, другим комп'ютером був один їз тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природно, про подію не повідомляли диктори CNN і ніяких  презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо  вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до  "прасети".  Тепер повернемося до наших "собачок". Томлінсон використовував  клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї  погляд у пошуках значка, який, по-перше, не міг би зустрітися ні в  одному імені або назві і який, по-друге, міг би відокремити ім'я  користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм:  ім'я - знак - місце. Окрім букв і цифр на клавіатурі були і пунктуаційні знаки, серед яких  затесалася і "собачка". В ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур  була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.  @ був найбільш вірним рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам  Томлінсон, якого усьому життю дошкуляли журналісти, це був єдино  можливий вибір. Говорять, саме у цей момент "собачка" явила світлу  свою мордочку, дійсно, виявившись простою, чіткою і адекватною для  своєї місії.  Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна  революція - ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися  перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть  розповідають, що є відповідний дорожній знак.  Етимологія слова "собачка" заплутаніша. Вважається, що тільки пост  радянські користувачі називають знак цим ім'ям. Нібито, @ по-корейски  означає равлик, по-фински - сплячу кішечку, по-угорськи - черв'яка,  по-китайськи - мишеня, по-шведськи - булочку з корицею. До речі, приблизно через рік після описаних подій - в 1973 році - Вінтон  Серф (Vinton Cerf) із Стэнфорда і Боб Кан (Bob Kahn) з DARPA винайшли  протокол, який пізніше дістав назву TCP/IP. Про це теж довгий час  говорили тільки у вузьких кругах. Історія Інтернету - це історія забутих імен, хоча майже усі  першовідкривачі, що мають до нього відношення, живі. Тому, думаємо,  буде правильним хоч би згадати людей, які довели e, - mail до  сучасного вигляду. Це Дуглас Энгельбарт (Douglas Engelbart), який не лише винайшов  комп'ютерну мишу, але і створив першу систему обміну текстовими  повідомленнями, після чого Томлінсон надав їй вигляду поштового  конверта з графами "куди", "кому" і самим текстом листа. Далі програма  допрацьовувалася Лоуренсом Робертсом (Lourence Roberts), який  передбачив перегляд списку усіх листів, вибіркове читання потрібного  повідомлення, збереження листа в окремому файлі, пересилку іншому  адресатові і можливість автоматичної підготовки відповіді.  Незважаючи на ту славу, що обвалилася на Томлінсона, він справляє  враження добродушної людини. Особливо пишні свята з численними  інтерв'ю сталися у зв'язку зі святкуваннями 30-річчя електронної пошти  восени 2001 року, хоча очевидно, що e - mail не міг з'явитися в один  день, а "перший відправлений лист", насправді, було відправлено на  той же комп'ютер і зовсім не 30 років назад.  Історія @ - це ще і забавна епопея, пов'язана із змістом першого  послання. Існує дві легенди із цього приводу. Перша свідчить, що Томлисон набрав QWERTYUIOP - верхній ряд букв  зліва направо в англійській розкладці. Із цього приводу "Радіо свободи"  пише: "Журналісти стали наполегливо домагатися. Рей, людина не  публічної професії, не зрозумів, що може зараз сказати історичну фразу  ніби: "В першому електронному листі було написано "Ми віримо в бога"  або "Я тебе люблю". Він чесно признався, що просто набирав на клавіатурі перші символи,  що попалися, адже тоді він ще не міг знати, що лист - історичний. Але  журналістові для статті потрібні родзинки. Не дуже сильно звучить  "учений так і не згадав, що було в першому електронному листі". Тому  подивився репортер на свою клавіатуру і знайшов у верхньому ряду ряд  заголовних англійських букв, що запам'ятовується, - QWERTYUIOP".  Відтоді інженер дотримується версії QWERTYUIOP і вважає за краще не  сперечатися.  За другою версією, Томлінсон заявив, що написав цитату з  геттисбергскої мови Аврама Лінкольна з приводу відкриття нового  кладовища жертв громадянської війни 19 листопада 1863 року. Мабуть,  постарілий учений вирішив вже у відкриту баламутити з приводу  нездорового інтересу до тексту першого електронного послання, але і  тут його почали навперебій з придихом цитувати. Вважається, що під час першого телефонного сеансу зв'язку Белл  сказав в першу телефонну трубку своєму асистентові "Ватсон, зайдіть,  ви мені потрібні". Буденно і тривіально. А дійсно, про що думається в  "історичні моменти"? Ну вже не про Лінкольна, це точно. Матеріал взято із сайту http://www.membrana.ru   iwork.rv.ua  Сподобалась стаття? Постав нам +1